Наслідком світової фінансової кризи, що торкнулася, в числі інших, і металургії, стало уповільнення у 2008 році темпів зростання виробництва та споживання сталі і подальше зниження їх у 2009 р. Більш за все корекції піддалися регіональні ринки Європи та Азії.

Європа (в середньому за 2004–2008 рр. профіцит сталі склав 18 млн. т/рік); Південна Америка (5 млн. т/рік); Африка (1 млн. т/рік); Азія (70 млн. т/рік); СНД (65 млн. т/рік). Дефіцит сталі спостерігається у наступних регіонах: Північна Америка (в середньому за 2004–2008 рр. — 17 млн. т./рік); Близький Схід (26 млн. т/рік). Країни Океанії повністю задовольняють внутрішній попит на сталь.

У цілому за 1990–2008 рр. світове виробництво сталі збільшилося в 1,7 раза. При цьому в чорній металургії Східної Європи, СНД, зокрема в Україні, виробництво скорочувалося, внаслідок чого частка цих країн у світовому виробництві знизилася майже в 1,5 раза.

Перспективними є ринки країн — Японії, США, РФ, Південної Кореї. Зростання ВВП у цих країнах обумовлюється, перш за все, сферою матеріального виробництва і супроводжується зростанням споживання сталі, на відміну від розвинених країн, де рівень споживання сталі стабілізувався, а ВВП зростає здебільше за рахунок сфери послуг. Відповідно до чисельності населення, Китай може наростити споживання від 430 млн. т до 800 млн. т, Індія з 50 до 500 млн. т, Росія з 45 до 80 млн. т, Бразилія з 24 до 70 млн. т. За таким сценарієм споживання сталі до 2025 р. складе 2,2 млрд. т.

На Близькому і Середньому Сході спостерігається вельми значне зростання попиту на сталь, обумовлене потребами, пов’язаними з реалізацією нафтогазових проектів і активізацією діяльності у сфері будівництва. Цей ринок є найбільш перспективним для України. Другим за значимістю для України є ринок Азіатсько-тихоокеанського регіону (Індонезія, Філіппіни, Таїланд та ін.).

Розвиток сучасної світової металургійної промисловості характеризується такими тенденціями:
продовжується зростання обсягів світового виробництва сталі. При цьому найбільш високі темпи приросту виробництва демонструє Китай (понад 20 % на рік), який є одночасно і лідером з внутрішнього споживання металу; збільшення обсягу виробництва сталі і зміна частки окремих груп країн у світовому виробництві і в світових виробничих потужностях за рахунок підвищення частки безперервного лиття сталі та відповідного зниження витратного коефіцієнта сталі на прокат;
високий рівень інвестицій у дослідження і розробки забезпечує проведення наукових і технологічних досліджень, спрямованих на розвиток технологічної і технічної бази металургійного виробництва; очікується подальше збільшення надлишкових потужностей;
глобалізаційні процеси в металургії, що посилилися останніми роками, сприятимуть тенденції до перенесення гірничо-металургійного виробництва з розвинених країн у сусідні держави. У середньостроковій перспективі, при збільшенні відкритості ринку, метал вигідно вироблятиметься в регіонах з низькими витратами — в Україні, Росії, Казахстані, Бразилії, Мексиці, Китаї, Індії і Пакистані. У цих державах потужності продовжать нарощуватися без зниження їх завантаження. В той же час у високовитратних регіонах завантаження потужностей знизиться з 95–100 % до 80–85 %; у світовій гірничо-металургійній галузі продовжиться консолідація, яка виявиться в домінуванні транснаціональних компаній.