manki

НОВОСТЬ

DINAMIC — Fri, 15 Apr 2011 19:45:02 GMT

Бледный конь смерти: символы грядущего Нового Мирового Порядка

Анвиктори начинает серию разоблачительных материалов на тему «Новый мировой порядок и мистификация 2012 года». В них мы постараемся разъяснить нашим читателям то, что в реальности стоит за этой датой, почему она была выбрана тайными манипуляторами, а также что может ожидать Россию и весь мир в связи с событиями 2012 года.

Как мы уже не однократно писали, проблема 2012 реально существует, и утверждать обратное было бы, по меньшей мере, не честно. Однако, надо совершенно четко и ясно уяснить себе, что проблема эта является искусственной и рукотворной подгонкой реальных событий к дате, выбранной оккультным образом. Проблема, созданная в рамках парадигмы «проблема — реакция – решение», является по сути одной глобальной пропагандисткой компанией, однако осознание данного факта не умаляет серьезности проблемы, так как эта компания является одним из важных шагов глобалистской элиты по созданию мирового правительства.

Вы поймёте, почему дата 20 декабря 2012 года, которая уже несколько лет подряд мусолится в кино, прессе, различных конспирологических или эсхатологических сайтах, в реальности имеет мало общего с календарем майя, а имеет совсем другие корни.

Обо всем этом вы узнаете в самое ближайшее время. Сегодня же вашему вниманию предлагается статья первой части цикла, в ходе которого мы расскажем вам о главных местах оккультной силы на планете, напрямую связанных с подготовкой тех событий, которые могут произойти после декабря 2012 года.

По всему миру, за последние 30 лет, появилось большое количество «пророческих» артефактов, предвещающих наступление Нового Мирового Порядка. Причем наибольшее количество данных артефактов находится на территории Соединенных Штатов Америки: так как именно эта страна выбрана мировой закулисой в качестве носителя эмбриона глобализма. И именно ее народу предназначено стать его первой жертвой, после того, как он «вылупится» на свет.

Поэтому первые статьи данного цикла мы посвятим исследованию мрачных «предсказаний» о наступлении Нового Мирового Порядка на территории этой страны.

Многие в недоумении задаются вопросом: зачем они это делают, зачем создают памятники и покрывают различные объекты своей символикой, с какой целью создают утечки, позволяющие людям предвидеть их мрачные планы (как например, было перед событиями 9/11),зачем они дают себя раскрыть до того, как осуществятся их планы?

Ответ на этот достаточно прост: они хотят создать у людей видимость неизбежности происходящего, посеять в них семена пассивного фатализма, и подавить волю. Кроме того, надо иметь в виду, что мы имеем дело с адептами сатанинской религии, которая, как и все остальные, подразумевает наличие символики, культовых сооружений и, разумеется, «пророчеств».

Их религия, остававшаяся на протяжении веков тайной для большинства окружающих, сегодня готовится явить себя открыто, именно поэтому мы чаще встречаем вокруг себя культовые сооружения этой религии, а также сталкиваемся со странными на первый взгляд «пророческими» утечками информации, о зловещих планах ее адептов, с помощью, которых они стараются доказать людям, что их верования истинны.

Статья первая: Тайна аэропорта Денвера

(The Denver International Airport of the New World Order)

Любой человек, попадавший в Аэропорт в городе Денвер, штат Колорадо, скорее всего, будет шокирован увиденным. Это место является предметом множества подозрений и вопросов, на которые пока нет ответа. Все сооружения буквально пронизывает мрачный и необъяснимый символизм, бросающийся в глаза каждому.

Международный аэропорт в Денвере был открыт в 1995 году, несмотря на то, что здесь уже функционировал крупный аэропорт Стэплтон (Stapleton). Его создатели убеждали общественность в необходимости строительства нового аэропорта, приводя такие аргументы, что городу необходим новый аэропорт, который будет способен пропускать больший пассажиропоток, будет технически более совершенным и более удобным для пассажиров.

Однако новопостроенный аэропорт, если и превосходит старый, так это своей колоссальной стоимостью в 4 миллиарда долларов в ценах 1994 года и огромной по площади территории (в два раза превышающей площадь Манхеттена). Возможно оно понадобилось, чтобы разместить его взлетно-посадочные полосы в виде нацистской свастики, (да да, если посмотреть на комплекс с помощью google maps, то вы легко в этом убедитесь сами), впрочем, даже при таком совершенно уникальном расположении его взлетно-посадочных полос, в распоряжение DIA (Denver International Airport) еще остается огромная территория.

Что касается всего остального, то новый аэропорт имеет меньше взлетных полос, чем Stapleton, меньше шлюзов 111 против 84, расположен далеко от города (в 25 милях), что наводит на определенные вопросы, относительно того, не имело ли строительство нового Аэропорта Денвера своей целью скрыть что-то другое.

Расшифровка фрагмента передачи «Теория Заговора» с Джессе Вентурой ( полностью его вы можете посмотреть в конце статьи на английском языке)

Джесси Вентура встретил строителя подземных бункеров Брайана Кэмдена (Brian Camden).

Джесси: какой самый большой бункер в США вы знаете?

Брайен: не могу сказать в камеру. Но я могу сказать, что за последние 10 лет правительство США активно строило подземные убежища.

Джесси: насколько велик самый большой бункер? Я не спрашиваю, где он находится.

Брайен: самый большой, какой я знаю, около 100 000м2. Он был построен правительством, на среднем Западе (это Колорадо ред.), он предназначен специально для 2012, и находится под правительственными строениями.

Член группы Джесси: но, если вы строите подземное убежище, ведь это нельзя скрыть. Будет ведь много всякой техники, что не может остаться не замеченным.

Брайен: Нет, если вы строите под уже существующими строениями, которые занимают 4-5 квадратных миль. Если вы строите очень большой аэропорт, будет очень легко построить убежище под ним.

Член группы Джесси: это намёк?

Брайен: да.

О том, что Брайен намекал на аэропорт в Денвере, не было никаких сомнений. Об этом аэропорту, что под ним построено подземное убежище, говорят уже многие. Есть основания полагать, что подземная базы NORAD (North American Aerospace Defense Command) и CMOC ( Cheyenne Mountain Operations Center) на горе (Cheyenne) Шайенн в Колорадо, в 120 милях от аэропорта, соединена с ним подземным туннелем.

Бледный конь Апокалипсиса

Конь Апокалипсиса из Денвера

Что это бледный конь Апокалипсиса или троянский конь Нового мирового порядка

Что это значит? Первое, пришло мне в голову, когда я увидел это ужасное (по крайней мере, для аэропорта), произведение - было это: Бледный конь Апокалипсиса, четвертый конь в книге Откровения в Библии, чье имя – смерть.

И я взглянул, и вот, конь бледный, и на нем всадник, которому имя «смерть»; и ад следовал за ним; и дана ему власть над четвертою частью земли — умерщвлять мечом и голодом, и мором и зверями земными.

-Revelation 6:7-8

Другими словами, конь, которому имя «Смерть», влечет за собой убийства людей оружием, голодом и болезнями. Довольно экстремально для семейного аэропорта, не так ли? На первый взгляд не похоже, что для лошади правильно подобрали место. Однако, вы скоро поймете, что она великолепно сочетается со всем остальным в аэропорте.

Факт: Скульптура, открытая в 2008 году была заказана известному своими противоречивыми произведениями американскому скульптору мексиканского происхождения Луису Джименезу( Luis Jimenez ) в 1993 году, за два года до открытия аэропорта. Он продолжал работу над этим колоссальным изваянием до 2006 года, пока не был убит.. . упавшим на него туловищем его дьявольской лошади. В результате чего, работу над статуей доделывали его сыновья.

У коня из Денвера ночью светятся глаза

Еще двадцать лет назад простые американцы не могли даже вообразить себе, что в самом центре страны, там, где великая равнина встречается со Скалистыми горами, их ожидает бледный конь смерти. Даже сегодня, огромное большинство американцев не желают включить мозги, чтобы задать вопрос, почему, дьявольски выглядящая лошадь, с вздутыми венами, и красными, горящими в темноте глазами встречает каждого прибывающего в международный аэропорт Денвера? Есть, конечно, объяснение для овощей – дескать, эта пугающая лошадь, символизирует дикую лошадь, которая изображена на лого местной футбольной команды "Denver Broncos”. Однако даже беглого взгляда достаточно, чтобы понять два этих изображения не имеют между собой ничего общего, а также тот очевидный факт, что в данную скульптуру ее создателем была вложена отнюдь не положительная энергия. Впрочем, сам по себе факт существования подобного странного произведения искусства, мог бы быть просто отмеченным как курьез, но при ближайшем рассмотрении выясняется, что данный конь Апокалипсиса является лишь одним из элементов странного и пугающего оккультного масонского антуража, которым буквально пронизано гигантский комплекс зданий аэропорта Денвера.

Не исключено, что помимо основной цели, данный комплекс несет себе еще одну, скрытую цель, не менее важную, а может и более важную, чем основная. О чем недвусмысленно говорит скульптура лошади дьявола, как ее называют местные жители и очевидцы.

Однако, прежде чем мы продолжим подробно рассматривать мрачный символизм, рассыпанный здесь повсюду, сначала мы сосредоточимся на цифрах. Поверьте, здесь тоже найдется масса любопытного:

Факты: Международный аэропорт Денвера — единственный крупный аэропорт в Соединенных Штатах, построенный за последние 25 лет его площадь составляет 33,457 акров (в два раза больше площади Манхеттена), что гораздо больше площади любого другого аэропорта в США.

Благодаря своей стоимостью в $4.8 миллиарда в ценах 1994 года, (это превышает первоначальную смету на $2 миллиарда долларов), аэропорт без сомнения является одним из самых значительных объектов в мире.

Протяженность конвейерных линий по транспортировке багажа и подземных дорог для багажных транспортеров, спрятанных в специальных тоннелях, составляет 19 миль (30 км). Они настолько велики, что через них спокойно могут проезжать грузовики, многие из них до сих пор остаются неиспользованными.

Крыша, площадью 60 тыс. м2, сделанная из тканого файбергласса, покрытого тефлоном, послужила бы причудливой декорацией для какого-нибудь фильма типа «Дюны», благодаря тому, что она состоит из множества остроконечных структур, похожих на палатки.

Аэропорт оборудован волоконно-оптической связью общей протяженностью в 5300 миль. Это длиннее реки Нил и примерно равно расстоянию по прямой от Нью-Йорка до Буэнос-Айреса, Аргентина! Аэропорт также обладает коммуникационной сетью протяженность в 11365 миль медного кабеля. Ни один другой аэропорт в Соединенных Штатах и скорее всего во всем остальном мире, даже более оживленный, чем DIA, не обладают ничем похожим.

Несмотря на то, что долина, где расположен комплекс, практически ровная (с потрясающим видом на Скалистые горы), значительное время при строительстве было потрачено на то, чтобы существенно понизить одни участки грунта, и поднять другие. Они переместили 110 миллионов кубических ярдов грунта! Между прочим это около трети того количества грунта, которое было перемещено во время строительства Панамского канала. Мне не приходилось слышать о столь объемных земляных работах, при строительстве каких-либо других аэропортов. А вам? Между тем, известно, что под аэропортом расположен огромный подземный комплекс.

Для строительства каждой части комплекса были наняты отдельные подрядчики, со всеми из них был расторгнуть контракт, сразу после того, как они сделали свое дело. Многие скептики заявляют, что это было сделано для того, чтобы скрыть второе и главное назначение проекта.

Топливная система способна прокачать 1000 галлонов реактивного топлива в минуту через сеть трубопроводов, протяженностью 28 миль. Тут также имеется 6 огромных топливных танков, каждый из которых содержит 2,73 миллиона галлонов реактивного топлива. Это совершенно абсурдно для обыкновенного коммерческого аэропорта. Хотелось бы мне знать, зачем им это все?

Гранит, стоимостью в 2 миллиарда (!) долларов который был использован в отделке, импортировался со всех частей света: Азии, Африки, Европы, Северной и Южной Америки: из него сделан пол главного терминала. Пол за два миллиарда?! Неправда ли, нелепые траты, особенно, когда вы и так не укладываетесь в бюджет. Создатели аэропорта говорят что «…узор пола перекликается с дизайном крыши и на тонком уровне поддерживает поток пассажиров «текущих по гранитному полу». Да, да, те самые подсознательные сообщения, и странные письмена на полу… Однако, надо думать, что пол смотрелся бы ничуть не хуже, если бы привезли материал для него откуда-нибудь поближе. Многие из нас смогут отличить чилийский гранит от китайского? Да и многие ли вообще думают относительно того, из чего сделан пол: ведь им всего-то нужно, пройтись по нему и не опоздать на свой рейс. Интересно, что об этом думают люди, которые считают, что камни имеют власть (я имею в виду систему верований членом различных секретных сообществ)?

Однако, самое интересное в этом во всем, это шокирующие фрески, таинственные знаки и надписи на известных и неизвестных языках, на стенах, полу, а также странных артефактах, расположенных внутри и снаружи. Взгляните на все это и решите для себя, есть ли какая-то необходимость в них для собственно аэропорта?

Огромное количество людей убеждено: Международный Аэропорт Денвера (DIA) построен для Нового Мирового порядка. Они убеждены, что DIA должен будет служить штаб-квартирой нового мирового порядка, а также подземным убежищем для элиты, военной базой и гигантским концентрационным лагерем смерти. Эта реальность обозначает, что ДМА может также служить центром массового уничтожения людей для Нового Мирового порядка.

интересно: Известный телеведущий Джессе Вентура (Jesse Ventura) в своей передаче, посвященной проблеме 2012, утверждает, что Аэропорт в Денвере был построен с единственной целью, замаскировать строительство колоссального комплекса подземных сооружений, построенных в качестве убежища для членов американской элиты. А также в качестве командного пункта Западного сектора Нового мирового порядка.

Мемориальная доска (capstone) в Денвере

Однако аэропорт необычен не только сверху, потому что помимо утилитарной нагрузки этот комплекс несет еще и очевидно оккультную. Пророческая символика мрачного культа, которая говорит нам о приближении Нового Мирового Порядка (при котором все население земли будет объединено под руководством единого мирового правительства), буквально пронизывает весь комплекс. Если вы откроете сайт поисковой системы GOOGLE и наберете там два слова «denver airport», то поисковая система тут же в первой строчке услужливо предложит вам «denver airport conspiracy» (заговор аэропорта Денвера), а уже после все остальное (расписание, карту, отели, погоду). Это потому, что с момента своего создания аэропорт в Денвере стал причиной возникновения множества спекуляций, слухов, версий большинство из которых сходились, в том, что аэропорт в

Верхняя часть мемориальной доски в Денвере. Кстати, вы случайно не знаете языка пришельцев?

Денвере является одним из символов наступления мирового порядка, который наступит после того, как мировая элита устроит на планете массовый геноцид, в результате которого население земли будет сокращено до 500 миллионов человек.

Необъяснимые знаки и символы, на полу и стенах сооружения приводят в замешательство посетителей. Например, на самом видном месте в главном зале аэропорта, который, кстати, подобно залам собраний в масонских ложах называется Great Hall, находится нечто, похожее на пульт управления футуристическим звездным кораблем пришельцев с далекой планеты, которое при ближайшем рассмотрении оказывается мемориальной доской, впрочем, тоже весьма странной:

Еще более удивляет надпись, сделанная на доске, подписанная некой комиссией Аэропорта Нового Мира. Слышали ли вы о такой организации раньше? Нет? Я тоже… Потому, что такой организации не существует в природе. Тогда почему она фигурирует на мемориальной доске в качестве создателя данного аэропорта?

Внизу видна надпись " Комиссия по строительству аэропорта нового мира"

Что это значит Austrailian Antigen или золото и серебро?

Гранитный пол аэропорта также пронизан странным символизмом, множеством странных символов: наше внимание особо привлек один из них: табличка, на которой написаны буквы AU AG, некоторые считает, что эти буквы означают просто золото и серебро. Может быть, но — одним из спонсоров нового аэропорта является нобелевский лауреат в области медицины Барух Самюэл Блумберг (Baruch Samuel Blumberg), открывший новую смертельно опасную болезнь, которая называется Австралийский Антиген, вы, наверное, уже догадались, что он тоже называется AU AG. Совпадение? Может быть, однако нам придется смириться еще с одним совпадением: эта табличка распложена на полу прямо напротив фрески на стене, которая называется «Геноцид».

Фреска геноцид

Пол содержит медные вставки, изображающие непонятные артефакты (вы выше уже читали про слова Au Ag), вымерших животных найденных в окрестностях, а также слова на языках американских индейцев, которые имеют мистический смысл. Или например, рядом с мемориальной доской, в полу вы можете разглядеть, обезглавленного индейца на чем-то напоминающем рельсы.. Что это значит, черт побери? Связано ли это символическим изображением гильотины на фреске, о которой мы писали выше? Но вы не найдете никакой информационной доски, которая объяснит вам содержание этих вставок (как впрочем и всех остальных странностей в аэропорте), что заставляет нас просто бодро перешагивать через все это, со словами: вау, зачем все это здесь, неужели все это для нас?

Mt Blanca (связь с горой Монблан?)

Белая Гора (Mt. Blanca) является одной из 4-х священных гор племени Навахо может также перекликаться с горой Монблан ( Mt Blanc) Франция, местом, где тамплиеры подписали свой устав. Их летопись повествует об этом событии следующими словами: «Они собрались вместе, чтобы сформировать Новый мировой порядок, памятуя о словах, которыми Бог вознаградил Соломона во сне..»
Снова и снова перед нами очередная любопытная связь, ведущая к Новому Мировому Порядку, о котором говорит каждый ведущий политик и СМИ.

Фрески на стенах аэропорта в Денвере, являются наиболее примечательной чертой этого аэропорта, основные фрески расположены на 4-х стенах, их автор, художник-монументалист мексиканского происхождения Лео Тангума (Leo Tanguma), по крови являющимся прямым потомком индейцев Майя (не слишком ли много мексиканских художников для одного аэропорта?). Скажете ничего особенного? Возможно, если бы не одно интересное совпадение, на одной из этих фресок, содержится недвусмысленный намек на календарь майя, который якобы предрекает этому миру гибель в декабре 2012 года.

В мире и гармонии с природой…после геноцида

В мире и гармонии с природой называется композиция из фресок, на одной из которых изображены пугающие картины смерти и разрушения.

В мире и гармонии с природой...

Фреска выше изображает смерть и разрушение. На ней изображен город, в дыму, горящий лес и очевидно она эта фреска говорит нам о гибели этого мира. И о намерении сохранить, какую-то часть живого.

На переднем плане фрески изображено три мертвые женщины, лежащие в гробах: афроамериканка, коренная жительница Америки, и девочка, принадлежащую к белой расе, которая держит в руке Библию, что возможно символизируют погибших от религиозных или других идейных противоречий. На заднем плане можно видеть, как бушующее пламя пожирает леса и города. Если для кого-то это картинка изображает мир и гармонию, а не смерть и разрушение, то, по всей видимости, у этого человека какие-то проблемы с восприятием реальности. Также интересны стеклянные клетки с животными, которые могут быть истолкованы, как попытка спасти часть представителей живой природы от гибели в результате ядерной или биохимической войны.

Девочка с табличкой Майя

Именно на этой фреске изображена маленькая черноволосая индейская девочка, которая держит в руках каменную табличку, напоминающую кусок календаря Майя (кстати, некоторые исследователи замечают, что эта табличка напоминает карту России, и это действительно так. Прим. Ред.).

Стоит также обратить внимание на то, что центральной фигурой фрески является темнокожий человек с нимбом вокруг головы, напоминающим нам фигуру святого или божества.

Перекуем мечи на орала, или на меч спящему монстру?

Еще одна фреска изображает всеобщий мир, однако, заметьте, что на ней изображены народы земли, которые отдают их оружие светловолосому немецкому мальчику в галстуке и сером жилете, который занят тем, что перековывает их «мечи на орала».

Внизу мы видим лежащую мертвую фигуру в военной форме и газовой маске.

Однако «орала» имеют довольно странную форму – так, что у нас возникает вопрос, не куется ли под видом сельскохозяйственного орудия из всего этого новый меч?

И эти подозрения не беспочвенны – так как справа от этой фрески находится другая, та самая, которая про геноцид. И эти две картинки определенно составляют между собой единое целое: их объединяет радуга, идущая из одного угла фрески в другой. Это прекрасно видно на 4-й минуте этого видео ролика, выложенном одним из пользователей на YOUTUBE

Фуражка монстра с картины "Геноцид"

Следующая фреска (геноцид) изображает огромную фигуру военного в противогазе (мертвую на прошлой фреске) в автоматом, и мечем в руках, которая теперь очевидно вернулась к жизни.

Мечом он убивает голубя с предыдущей картины, который, как известно, символизирует мир, намекая на то, что мир будет уничтожен, от фигуры исходят некие волны, которые символизируют отравляющий газ или биологическое оружие, которое уничтожит все кто встретится на его пути. Напомним, это та фреска, рядом с которой на полу находится изображение, возможно символизирующее австралийский антиген (Au Ag). Мы также можем видеть уходящую за горизонт бесконечную череду женщин, несущих своих мертвых детей. И группу сирот, спящих на кирпичах. Эта фреска предрекает уничтожение миллионов человек.

Тут необходимо отметить, что эти две фрески, можно читать и справа налево, как символическое выражение преднамеренного военного завоевания земли, для того, чтобы был хороший повод установить мир. Что тоже «неплохо» выглядит: ведь, чтобы установить мир, вам сначала нужна война, ну, по крайней мере, если ориентироваться на то, что проповедовал Гитлер.

Однако, это еще не конец повествования.

Иллюминатский рай после геноцида

Следующая фреска изображает счастливое человечество после катастрофы, видимо тех самых 500 миллионов человек, которым будет позволено жить. На ней мы тоже видим странную фигуру, с нимбом в окружении сидящих детей. Так же стоит отметить, что количество людей в группе, окружающих «святого» 12, что отсылает нас к евангельскому сюжету о Тайной вечере, а также несет в себе возможный намек, на еврейского Мессию, который по верованиям этого народа будет верховным правителем мира, сочетающим в себе материальную и магическую власть в мире.

Однако, даже не беря все это в рассчет, то просто рассматривая данную картинку, создается впечатление, что с изображенными на ней людьми определенно что-то не так.

Если вы спросите меня, на что это похоже, то я вам скажу — на счастливую семью зомбированных по программе контроля психики, хотя странный нимб вокруг головы мужской фигуры и необычное растение перед ним, говорит о неком будущем культе, который будут исповедовать те, кого оставят в живых после глобального «холокоста» (см. про Мессию).

Гильотина

Аллегорическое изображение гильотины

На следующей фреске мы хорошо видим лезвие гильотины, под ним бабочку, причем не простую бабочку, а бабочку – монарх, что вероятно напоминает нам о том, как гильотина была орудием массовых казней и террора во времена Французской революции. Ведь первым человеком,которого казнили на гильотине был именно монарх – король Франции Людовик XVI. Интересно, что «Монарх», также называлась тайная программа психического контроля, разрабатываемая спецслужбами США после второй мировой войны, на основе данных, собранных нацистами в лагерях смерти и с привлечением избежавших Нюрнбергского трибунала военных преступников. См примечание в конце статьи.

За создание этих фресок Лео Тангума предположительно получил $100,000 за первую часть и официально они представляют «мир, гармонию и природу». Определенно, здесь не обошлось без обращения к идеологии нацистов, в той части, которая собственно относится к « миру и гармонии». По последним данным некоторые из этих фресок в настоящее время убраны или закрашены.

Notre Denver или монстры в багажном отделении

Горгулья в багажном отделении

У нас есть еще вот эта »очаровашка», вместе со своим собратом, поставленная надзирать за багажным отделением. Монстры – горгулья (химеры) , с орлиным клювом и кожистыми крыльями, у одной из них какой-то лоскут торчит изо рта; возможно галстуком одного из пассажиров .

Рядом с одной из химер висит мемориальная табличка с надписью Notre Denver (Нотр Денвер). На ручке чемодана написано название известной фирмы – "Samsonite”, однако, некоторые считают, что в надписи может быть зашифрован и некий цифровой код.

Так это или нет, мы не можем утверждать, однако это определенно добавляет мрачных обертонов в общую картину.

Все символы и фрески аэропорта Денвера символизируют новый мир, в котором небольшое количество людей (500 миллионов, которые выживут в геноциде см. примечание в конце статьи*) будут жить в «гармонии» с природой под строгим контролем мирового правительства, что является целью Нового Мирового порядка, символика которого, как мы помним, представлена повсюду в аэропорте Денвера. Символику аэропорта можно обсуждать бесконечно долго, единственно, что не подлежит сомнению, это тот факт, что это сооружение буквально пронизано загадками и мистикой, а также тот факт, что под самим зданием аэропортом находится таинственный объект.
Вокруг фресок и прочих странностей Денверского аэропорта ходит масса слухов и толкований того, что хотели донести до людей его создатели. Но большинство из них сходятся на том, что Новый Мировой Порядок планирует подвергнуть геноциду 90% населения земли. Об этом говорит Джессе Вентура, в своем третьем эпизоде шоу «Теория заговора» на TruTV, посвященном проблеме 2012. В котором он представил Аэропорт Денвера, как подземный бункер и командный пункт, для западного сектора Мирового Правительства на 2012 год.

«..Они нанимали группу рабочих у одной компании, для работ на одном участке, потом увольняли подрядчика, и нанимали другого, для работ на другом участке, потом увольняли и этого и нанимали третьего, и так далее. Рабочие рассказывали, много интересных вещей, которые они видели, такие как подземелья, уходящие на восемь этажей вглубь. Потом им неожиданно говорили.. упс, мы даже и не думали зарываться так глубоко, и переводили их на другой участок, но, то место, которое, они «забрасывали», выглядело, вполне готовым.

Надо ли говорить о том, что под землей имеются огромное количество туннелей, и множество других интересных вещей. Например, таких, что они могут генерировать ГОРАЗДО больше электоэнергии, чем им нужно.

Взлетно-посадочные полосы, и здания возводились, и потом, засыпались землей (одна из полос покрыта слоем почвы меньше чем в 6 дюймов) и причиной этого было «несоответствие спецификаций».

Денвер был выбран из-за своего центрального местоположения, и тем, что он связан сотнями миль подземных тоннелей, которые вероятно ведут к гигантскому подземному городу для элиты и правительственных чиновников».

Интересное мнение с Форума, посвященного проблеме 2012 по поводу Аэропорта Денвера

«… я живу в Колорадо, я бывал в DIA как минимум сотню раз, и видел каждый из «артефактов заговора».. фрески, мемориальную доску с символикой масонов, чудовище вылезающее из чемодана (имеется в виду монстр-гаргулья ред.), гигантскую электростанцию, километры тоннелей, и огромные вентиляционные шахты, выходящие из земли на большом расстоянии от комплекса, итд итп.

Я видел подземные туннели, железнодорожной системы, которые теряются во тьме на перекрестках… несомненно, там где-то должны быть помещения для ремонта поездов или что вроде этого… но достаточно странно, что какие-то из этих туннелей освещены, другие покрыты мраком, и вы почти не способны там что-то разглядеть, когда вы проноситесь мимо, в тускло освещенном поезде. Поэтому я думаю, что многое из того, что говорилось о заговоре, связанном с аэропортом Денвера, может быть правдой».

Информация Алекса Кристофера (Alex Christopher на английском языке) достойна внимания.

Он заявляет, что он работал в тоннелях под аэропортом, и описывает помещения, которые вполне могут быть обширными местами содержания заключенных, странных вызывающих тошноту электромагнитных полях, и огромных тоннелях, в которых легко могут проезжать большие грузовики?

Также небезынтересным будет узнать, что в 2005 году, ЦРУ (CIA) перевело штаб-квартиру своего отдела внутренних операций из главного офиса в Ленгли (Вирджиния) в Денвер, а ФБР ( FBI), туда же перевела свои международные и внутренние контр-террорстические силы. Это определенно добавляет в дело дополнительную интригу.

15 цікавих фактів про куріння

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 12:14:14 GMT

1. На початку 20-го століття вагітним жінкам, щоб не повніти, лікарі радили палити.
2. У 1588 році житель Віржінії Томас Харріет почав пропагувати щоденне куріння тютюну як шлях до загального оздоровлення організму. На жаль, він сам незабаром помер від раку.
3. Тютюновий кущ родом з Американського континенту, він відноситься до того ж сімейства, що і картопля і перець;

4. Хронічний бронхіт у тих хто палять реєструється в 5-7 разів частіше, ніж у некурящих. У подальшому хронічний бронхіт ускладнюється емфіземою легенів і пневмосклерозом, захворюваннями, що істотно порушують функцію легенів$CUT$;

5. У світі налічується до 120 способів лікування тютюнової залежності (практично застосовується близько 40);

6. За 5 тисяч 300 доларів пішов з Інтернет-аукціону недопалок сигарети, викуреної в останні секунди перед тим, як у Новій Зеландії вступила в силу заборона на куріння в громадських місцях;

7. У 1571 році іспанський доктор Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі рослини Нового Світла. Там він написав, що тютюн може виліковувати 36 хвороб;

8. Основна причина великої поширеності куріння – це на певний час прихована руйнівна дія куріння, що створює враження про його зовнішню нешкідливість;

9. Тютюн і тютюновий дим містять більше 3000 хімічних сполук, деякі з яких є канцерогенними, тобто здатними пошкодити генетичний матеріал клітки і викликати зростання ракової пухлини;

10. 10% курців захворюють і згодом гинуть від злоякісних пухлин (з числа тих, що викурюють більше 20 сигарет в день – 20%);

11. У 1923 році марка "Camel” контролює близько 45% американського ринку. "Philip Morris” починає просування марки "Marlboro” як жіночих сигарет під девізом "м’який як травень” ("Mild as May”);

12. У 1939 році "American Tobacco Company” представляє свою нову марку "Pall Mall”, яка виводить цю компанію на перше місце серед американських тютюнових компаній;

11. Куріння істотно підсилює ефект дії на людину інших шкідливих чинників. Приміром, якщо людина регулярно вживає алкогольні напої, але не палить, ризик розвитку раку порожнини рота, гортані і стравоходу підвищується в 2-3 рази, то у споживаючих ту ж кількість алкоголю і що активно палять – вже більш ніж в 9 разів;

12. Ті які курять захворюють інфарктом міокарда в 2-8 разів частіше, ніж некурящі. При цьому курці в 3-4 рази частіше раптово гинуть від ішемічної хвороби серця на фоні начебто нормального самопочуття;

13. 95% курців після перенесеного інфаркту міокарда відразу кидають палити. Не треба ні лекцій, ні домовленостей, хворі самі ухвалюють рішення;

14. У 1965 році забороняється телевізійна реклама тютюнових виробів у Великобританії (повинно було пройти 40 років, щоб до цього дійшла Росія);

15. Після довгої конкуренції з "Coca Cola” торговельна марка "Marlboro” визнається самою дорогою маркою серед товарів повсякденного попиту у восьмидесятих і дев’яностих роках. Вона оцінюється в 30 мільярдів доларів.

Десять місць на Землі несумісних з життям

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 12:10:32 GMT

На нашій планеті багато цікавих і привабливих місць, які багато хто хоче відвідати. Однак є також і місця, від яких краще триматися подалі. Уникати їх треба не тому, що там немає нічого цікавого, а тому що перебування там може бути небезпечним для життя. Американський екологічний фонд Blacksmіth Іnstіtute склав список десяти таких місць.

10. Дзержинськ, Росія
Відповідно до звітів екологів в 1930 – 1998 роках у Дзержинську було поховано більше 200 тисяч тонн хімічних відходів – включаючи найбільш небезпечні відомі нейротоксини. Міська вода частково заражена діоксинами та фенолом, і рівень забруднення, за наявним даними, в 17 мільйонів разів перевищує безпечний рівень. На сьогоднішній день у місті проживає близько 300 тис. жителів. Середня тривалість життя 45 років$CUT$.

9. Кабве, Замбія
На початку минулого сторіччя в Кабве були виявлені великі запаси свинцю та кадмію. Пізніше там були побудовані великі підприємства по переробці цих металів. Як результат, сьогодні рівень забруднення повітря важкими металами в чотири рази перевищує допустиму норму. Кількість заражених людей у місті перевищує 250 тисяч чоловік. Вони страждають гострим отруєнням крові, що веде до частої блювоти, поносу, захворюванням легень і атрофії м’язів.

8. Ла-Ороя, Перу
У порівнянні з іншими містами, це поселення відносно невелике – у ньому проживає всього 35 тисяч чоловік. Однак, більше 95 відсотків жителів заражені важкими захворюваннями, пов’язаними з високим вмістом свинцю в крові. На території цього поселення розташовані американські заводи по видобутку таких корисних копалин, як свинець, мідь і цинк. В атмосферу викидається величезна кількість двоокису сірки, через що часто йдуть кислотні дощі.

7. Ліньфинь, Китай
Ліньфинь – це місто є серцем китайської вугільної промисловості в провінції Шанксі. Рівень двоокису сірки та інших шкідливих часток у повітрі значно перевищує норму. Їх настільки багато, що повітря стає сірим і видимість погіршується. У місті проживає більше 200 тисяч заражених людей, які страждають від пневмонії, раку легень та бронхіту.

6. Норильськ, Росія
Норильськ вважається одним із найбільш забруднених місць у Росії. Тут часто йде чорний сніг, а в повітрі відчувається присмак сірки. У Норильську розташовані найбільші у світі підприємства по переробці важких металів – міді, свинцю, нікелю, селену і цинку. На сьогоднішній день у місті проживає близько 134 тисяч заражених людей, що страждають респіраторними захворюваннями. З 2001 року в’їзд у місто для іноземців заборонений.

5. Сукінда, Індія
У цьому місті розташовані найбільші у світі хромові шахти. Велика частина відходів підприємств скидається у воду рік і озер, у результаті чого практично у всіх водних запасах міста присутні канцерогенні речовини. У місті живе більше двох з половиною мільйонів чоловік. Майже 90 відсотків населення хворіють раковими захворюванням.

4. Тянжинь, Китай
Тянжинь – промисловий центр Китаю по виробництву свинцю. Це одне з найбільш забруднених місць Китаю. Концентрація свинцю в повітрі та ґрунті тут майже в 10 разів перевищує допустиму норму. Вміст свинцю в зернових культурах, що ростуть у цій місцевості, в 24 рази перевищує норму.

3. Вапі, Індія
Місто Вапі знаходиться наприкінці пояса промислових комплексів довжиною 400 км. У цьому місті зосереджено більше 1000 промислових підприємств. Рівень ртуті в ґрунтових водах Вапі майже в 100 разів перевищує норму, а повітря переповнене важкими металами. Число заражених жителів Вапі, які страждають різного роду хронічними захворюваннями, цього року перевалило за 70 тисяч.

2. Сумгаїт, Азербайджан
Сумгаїт – це ще один цент хімічної промисловості пострадянського простору. На сьогоднішній день там проживає більше 275 тисяч чоловік, заражених важкими металами, нафтовими відходами та іншими хімічними речовинами. Діти в цьому районі народжуються з такими генетичними відхиленнями, як розумова відсталість та захворювання кісток.

1. Чорнобиль, Україна
Про трагедії в Чорнобилі було сказано дуже багато. На сьогоднішній день кількість людей, що постраждали від радіації в цьому районі становить 5,5 мільйонів. Ядерна катастрофа, яка сталася 26 квітня 1986 року, коли під час випробувань на Чорнобильській АЕС через вибух розплавилося ядро реактора, принесла в сто разів більше радіації, ніж атомні бомби, скинуті на Хіросіму та Нагасакі.

Цікаві факти про жінок

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 12:05:44 GMT

Лише 9% жінок світу вважають себе справді привабливими. 43% жінок вважають, що "виглядають природно”, 24% вважають себе дамою "середньої зовнішності”, 8% – жіночними, 7% – симпатичними, і лише тільки 2% відкрито заявляють, що сексуальні.
Близько 100 мільйонів жінок у світі не вистачає для підтримання балансу статі. Багато з них гинуть в Азії. В Індії вже оголошена кампанія на захист життя дівчат$CUT$.

17 000 жертв вимушених шлюбів живуть у Швейцарії.

Тільки до 2077 року за даними IPU може бути досягнуто рівність статей.

2 кг губної помади з’їдає за своє життя жінка, регулярно фарбуючий губи.

Від 9 до 10% дорослих жінок страждають від переїдання та психологічної неможливості контролювати споживання їжі.

Кожні 15 секунд одна дівчина в світі позбавляється цноти різними способами.

2/3 з 300 мільйонів дітей, позбавлених можливості мати освіту, є дівчатами.

4 мільйона жінок і дівчат щорічно є об’єктом продажу чоловікові, звіднику, на невільничому ринку.

На 20% у мінус відрізняється рівень заробітної плати у жінок і у чоловіків, що займають однакову посаду з однаковими службовими обов’язками.

Кожну хвилину на планеті помирає жінка внаслідок невдалої вагітності або пологів.

Виявляється, жінки в середньому краще, ніж чоловіки, розпізнають обличчя.

Згідно з дослідженнями вчених з Лондона, дівчата, чиї безіменні пальці коротші вказівних, мають більше шансів досягти успіхів у спорті, особливо в легкої атлетики та тенісі.

Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки.

Два роки американський соціолог Івона Россдейл порівнювала розміри грудей і дані тестів на інтелект у 1200 своїх співвітчизниць. І прийшла до висновку, що розмір все-таки має значення. «Мені прикро це визнавати, – заявила пані Россдейл, яка сама не відрізняється пишним бюстом, – але ми справді виявили, що у повногрудих жінок коефіцієнт інтелекту вищий приблизно на 10 пунктів». При цьому дослідниця переконана, що інтелект жінок з великими грудьми часто залишається прихованим від оточуючих. Але винні в цьому чоловіки. Вони лише витріщаються на пишні форми, замість того щоб слухати розумні жіночі міркування …

Споживання невеликої кількості алкоголю сприяє розвитку логічного мислення у жінок. Такі результати дослідження, проведеного в США.

Замахуючись, щоб щось кинути, жінка відводить руку не вбік, а назад. Саме тому дам ніколи не посилають підривати танки.

Вітаючись за руку, жінка майже не потискує її. Про жіноче рукостискання поет Волошин казав, що "воно схоже на підкидування мертвого немовляти”.

У жінок переважає грудний тип дихання. У чоловіків в процесі дихання активно задіяні м’язи черевного преса. Це пов’язано з додатковим тягарем на грудях.

Жінки не люблять, коли у них вільні руки. Тому вони завжди носять із собою сумочку – щоб теребити її за ремінець, притримувати за край і нескінченно в ній копатися. За відсутністю сумочки підійде все, що завгодно – віяло, рукавички, книжка, квітка.

Одягаючись, жінка спершу зодягне сорочку, потім – штани. Чоловіки зазвичай діють навпаки.

У жінок, які часто займаються сексом, значно вищий рівень естрогену в крові, ніж в тих, що стримуються. А високий рівень естрогену сприяє природній регенерації клітин шкіри і розгладженню зморшок.

10 божевільних марнотратств в історії

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 12:03:22 GMT

1 У XVI столітті найбагатшими банкірами в Європі вважалися Фуггери. Одного разу їм довелося приймати у себе імператора Карла V Габсбурга. Радість з нагоди візиту високого гостя господар виразив тим, що його спальню наказав опалювати не звичайними дровами, а корою коричного дерева. Навіть зараз така кора коштує чимало, а в ті часи вона була ще дорожча. Але це ще не все. Розпалити почесний вогонь в каміні господар узявся сам. Преклонивши коліна, Фуггер попросив дозволу зробити це папером з підписом Його Величності. Імператор виявив бажання ознайомитися з текстом документа. Прочитавши, імператор кивнув на знак схвалення. Ще б пак! Розтопити камін банкір збирався зобов’язанням Карла V повернути Фуггерам неабиякий борг в 50000 талярів$CUT$.
Ще в IV ст. до н.е. Арістотель казав: «А ось витрачати на те, що потрібно, стільки, скільки потрібно, коли, заради чого і як слід, здатен не кожен, і це непросто».

2. Всі чули про бенкети римського політичного діяча Лукулла (106-56 рр.. До н.е.).
Цей багач славився своєю «вишуканою обжерливістю». Ось як описує типовий бенкет Луккулла письменник Петроній Арбітр. Лукулл тут виведений під ім’ям Трімальхіона.
«Увійшовши до будинку Трімальхіона, – розповідає Арбітр, – кожен із запрошених мив руки у воді, поданій йому рабом, потім йому мили ноги, і він лягав на приготоване йому ложе, а рабині вносили великий стіл, посередині якого стояла дерев’яна курка із золотими крилами; біля неї лежали павині яйця. Господар, посміхаючись, говорив: "Друзі мої, я наказав покласти павині яйця під цю курку. Подивимося, висиділа вона їх?” Гості брали по яйцю, розбивали і в кожному знаходили смаженого жирного бекаса. Після цього блюда келихи наповнювали фалернським вином. Потім з’являлося нове блюдо: артист кухар ліпив з фаршу карти різних країн, що належать Римській імперії. Далі на стіл подавався величезних розмірів кабан. Люб’язний господар, неначе злякавшись, кричав: "Кухар забув випатрати кабана, спробуємо зробити це самі!” І ось із шлунку величезного кабана починали сипатися різні страви: сосиски, смажені пташки, горіхи, фрукти та інше. З грудей кабана лилося в келихи фалернське вино. З інших частин тіла вилітали живі птахи і сипалися дорогоцінні подарунки, які роздавались присутнім. Після того як кабана відносили, на стіл подавався величезне смажене теля. З його туші також діставали на стіл різні страви і багаті подарунки. Потім гостям пропонувалася курка, начинена рибою, устрицями, качиними яйцями, різними солодощами».

3. Чоловік, який вміє оригінально витрачати гроші, справляє незабутнє враження на жінок. Це знає кожен донжуан. Але не кожен з них наважиться на те, що зробив герцог де Конті. Незадовго до Великої французької революції, в бесіді з ним придворна пані де Болт зізналася, що хотіла б мати мініатюрне зображення пташки. Через кілька днів вона отримала від герцога золоте кільце з бажаним малюнком… який знаходився під плоским діамантом величезної вартості. Де Болт була задоволена, але діамант відіслала назад. Вона не вважала, що заслуговує такого дорогого подарунка. У відповідному листі герцог де Конті повідомив, що глибоко жалкує про її відмову. І додав: пісок для просушування чорнил, яким була написана його відповідь, виготовлений з того самого діаманта.

4. А посол Франції герцог Рішельє (не кардинал, а його нащадок) у Відні «смітив» срібними підковами, які спеціально погано прибивали до копит його коней.

5. Коханець королеви Анни Австрійської герцог Бекінгем, відомий по роману Дюма «Три мушкетери», якось з’явився на балу в наряді, багато розшитому перлами. Проте перлини були пришиті абияк і раз у раз відривалися. Забувши про танці, учасники балу кинулися їх піднімати. Коли перлини підносили Бекінгему, той чемно просив залишити знахідку собі на згадку про нього.

6. Але всіх перевершив Бертран де Рамбо. Він розпорядився зорати землю навколо замку господаря. У відповідь на здивовані запитання, лицар тільки мовчки посміхався в бороду. Коли оранку закінчили, по борознах пішли люди з торбами через плече. Вони «посіяли» в землю тридцять тисяч важких монет з чистого срібла. Гості ахали, а Рамбо сяяв як начищений п’ятак.

7. Були великі оригінали і в Росії. На знаменитій нижегородській ярмарці в шинку купці обмивають вдалу операцію. Один із захмелілих гуляк звертає увагу на співаючого в клітці солов’я. Манить пальцем господаря. Той підбігає і догідливо кланяється. «Скільки коштує?» – Запитує купчина. «Сто рубів!» – «Засмажити!» Господар забирає клітку з пташкою на кухню. Через деякий час повертається з соловейком на срібному блюді. Купець, бикуючи, довго намагається зрозуміти, що йому принесли, потім заявляє: «Відріж на копійку».
Мати Нерона Агрипина одного разу заплатила величезну суму за співочого солов’я: їй захотілося дізнатися смак язика цього птаха. З легкої руки імператриці прикрасою столу у багатих римлян став паштет з солов’їних язиків.

8. У 1172 р. в Бекері при блискучому дворі графа Тулузького зібралося ще більш блискуче суспільство з королів Англії і Арагонії. Їм знадобилося обговорити деякі політичні проблеми. У ті часи думати про витрати вважалося поганим тоном. Учасник форуму Вільгельм Мартель, наприклад, привіз з собою 300 лицарів. Ці «качки» прославилися в міжсобойчику, вони були знамениті ще і своїм жахливим апетитом. Щоб краще їх пригостити, господар заборонив топити вогнища на кухнях звичайними дровами. Для благородних рицарських шлунків наказано було готувати їжу на вогні воскових факелів, що було аж ніяк не дешево – в ті часи вони замінювали люстри.

9. Божевільний імператор Геліогабал, який вважав себе живим богом, їв зелений горошок, змішаний з крупинки золота, і рис з перлами. Чи залишилася неперевершеною фантазія римлян в гастрономі, сказати важко. Але деякі їх традиції сприйняли наступні покоління.

10. У Римі було стільки багатих людей, скільки ніколи більше не було в інших столицях. Вони всіляко намагалися перевершити один одного в марнотратстві. «Переможцями» нерідко виявлялися можновладці. Так, імператор Вітелло цілі ночі проводив на бенкетах, приймаючи блювотне вперемішку з їжею. Для одного з бенкетів йому якось знадобилося 2000 птахів і 6000 делікатесних риб. Його кухарі постійно сушили голову над винаходом нових страв. Одна з них коштувала 100000 сестерціїв і була приготована з солодкого м’яса, печених птахів, фазанових і павиних мізків, язиків папуг і т.д.

На Прикарпатті триває заготівля березового соку

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 11:58:37 GMT

Офіційно в Івано-Франківській області цим займається лише Хотимирське лісництво Державного підприємства «Коломийське лісове господарство».

Відколи зійшов перший сніг і аж поки на березах не з'являться бруньки, лісівники збирають живильну вологу білокорих красунь. Сік добувають з тих дерев, які планують зрубати вже в найближчі п'ять-десять років, тож дереву це не шкодить. Та й за справу беруться справжні професіонали. За сезон з однієї берези можна зібрати до ста літрів соку.

Сік у підприємства купують переробники із сусідньої Чернівецької область, вони, вочевидь, є більшими поціновувачами дарів Прикарпатських дерев, аніж місцеві підприємці, з якими лісівники востаннє співпрацювали майже десять років тому. Але чимало складнощів робітникам додають мешканці навколишніх сіл, які полюють на дармовий продукт. Тож, замість того щоб з настанням темряви відпочити, заготівельники змушені ще й сторожувати.

Екологічну чистоту Хотимирського березового соку лісівники гарантують, адже поблизу ані дороги, ані шкідливого виробництва. Ярослав Назаревич, лісничий Хотимирського лісництва, напівжартома пояснює – якщо дві неділі попити березового соку, не потрібно їхати у Трускавець. Людям, хворим на нирки, печінку, кишечний тракт дуже корисно пити цей сік». Народна медицина використовує його й при подагрі, артритах, ревматизмі, бронхіті, вживають його як сечогінний засіб, лікують ним і цингу.

Тривалість заготівлі напряму залежить від погоди – якщо погода пасмурна і надворі прохолодно, то сезон збору протримається на кілька днів довше. На Івано-Франківщині він триватиме ще з тиждень і за попередніми прогнозами цього року вдасться зібрати майже тридцять тон березового нектару.

“Галерею” у Кропивнику здадуть на металобрухт?

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 08:29:37 GMT

"Галерею” у Кропивнику колись використовували для подачі руди із кар’єру до дробильного цеху калійного заводу ВАТ "Оріана”. Однак, вона перестала виконувати свої функції кілька років тому. Відтак, — дійшла до аварійного стану. Тепер конструкція раз по раз тривожить мешканців Кропивника, адже розташована над дорогою. Тож, небезпека по дорозі на Кропивник відтепер чатує і під ногами, і над головами: зверху — напівзруйнована "галерея”, знизу — аварійна дорога$CUT$
Важка металева конструкція, що перетинається з дорогою, навіть породила чутки про те, що там оселилася нечиста сила, і чекає слушного моменту, щоб повалити галерею на дорогу. На щастя, поки що нещасних випадків на дорозі не сталося. Люди всіляко оминають дорогу під "галереєю", добираючись до Кропивника в об’їзд — через Сівку-Калуську. Однак, аварійна дорога — найкоротша до населеного пункту. Але і там — украй незадовільний стан дорожнього покриття. І, якщо дорогу можна хоч якось підлатати, то "галерею" довжиною близько 100 метрів, яку не використовують уже майже 10 років, можна тільки демонтувати.

Про небезпеку, яку таїть у собі "галерея", неодноразово наголошували і сільські голови Кропивника і Сівки-Калуської, і депутати районної ради. Однак, кілька комісій, які розглядали питання про демонтаж, так і не довели справу до кінця.

— "Галерея" була зведена для постачання руди, з кар’єру до дробильного цеху калійного заводу. За рік по ній транспортували до 2 млн. тонн руди. Однак, із припиненням у місті переробки калійної руди, "галерея" стала непотрібною. Відтак, про її поганий стан і про необхідність демонтажу йшлося ще у 2006-2007 рр. Неодноразово із цього приводу керівництво калійного заводу зверталося до тодішнього голови облдержадміністрації Романа Ткача. До "галереї" виїжджали численні комісії, і навіть розглядали питання про можливе закриття дороги під нею. Тож, обласні чиновники вже давно про цю проблему знають. Однак, досі це питання не вирішене, — наголошує директор ДП "Калійний завод" Ігор Корчинський. — Можливість реконструкції "галереї" тепер — не на часі, оскільки, я ще поки що не спілкувався зі жодним інвестором, готовим відновити виробництво калійних добрив. А що стосується демонтажу, то він — необхідний, хоча буде ускладнюватися тим, що "галерея" — похила.

Укотре про цю проблему говорили на останньому засіданні сесії Калуської районної ради 3 березня, де один із депутатів зачитав звернення селян до влади району. У зверненні йшлося про небезпеку, яку таїть у собі конструкція, і була вимога її демонтувати.

Однією із причин, чому районна влада не мала змоги долучитися до ліквідації "галереї", є те, що конструкція перебуває у власності збанкрутілого ВАТ "Оріана". Однак, головна причина бездіяльності, традиційно, криється у відсутності коштів. Як повідомив депутатам заступник голови Калуської РДА Василь Турчин, на демонтаж "галереї" потрібно близько 300 тис. гривень.

Вирішити проблему якомога більш оперативно взялася обласна влада. Нещодавно, під час представлення нового голови Калуської РДА, сільський голова Кропивника Михайло Барнич звернувся із проблемним питанням безпосередньо до голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка. Керівник області, не зводячись із місця, телефоном наказав терміново прислати до Кропивника комісію на чолі зі своїм першим заступником Василем Плавюком.

Комісія приїхала відразу. Сільські голови оперативністю обласних чиновників — вражені.

— Того ж дня комісія у складі заступника голови Івано-Франківської ОДА Василя Плавюка, новопризначеного голови Калуської РДА Василя Петріва, представників КП "Райавтодор" та Головного управління МНС в Івано-Франківській області виїхала до Кропивника. Комісія визнала, що сільські голови Кропивника і Сівки-Калуської мають рацію: "галерею" потрібно терміново демонтувати. Завдання доручили заступнику голови облдержадміністрації Василеві Плавюку. Саме він має узгодити питання з ВАТ "Оріана" та знайти шляхи практичного вирішення проблеми. Наразі ні точного кошторису, ні шляху демонтажу, ні фірми-виконавця робіт — немає. Але розглядають варіант розрахунку з виконавцем робіт за рахунок коштів, виручених за металеву конструкцію "галереї", — каже сільський голова Кропивника Михайло Барнич. — Комісія також дала доручення відповідним структурам розробити кошторис ремонту дороги від шахти до роздоріжжя у Кропивнику. Ця дорога — єдина пряма дорога з Калуша до Кропивника, тому там необхідно провести хоча б ямковий ремонт. Зараз до села часто добираються через Сівку-Калуську. Комісія також ознайомилася з іншими проблемами Кропивника і пообіцяла їх вирішити.

Кропивницький сільський голова має надію, що проблема зрушить з мертвої точки.

Тож, якщо чиновники таки візьмуться за ліквідацію конструкції, то мешканці Кропивника і Сівки-Калуської не тільки позбудуться небезпечної "галереї”, але й отримають придатну для пересування дорогу. Однак, досі ще немає гарантії, що остання комісія до "галереї” не стане просто черговою.

Страшна знахідка перед Благовіщенням

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 08:26:03 GMT

Це сталося перед Благовіщенням. Робітник Єзупільської кущової лікарні (Тисменицький район) Богдан Овчар займався благоустроєм території — підсипав клумби. Обійшов усе навколо в пошуках доброї землі і на схилі, біля гаражів, натрапив на добрий чорнозем. Набрав одну тачку, другу... Раптом лопата вперлася у щось тверде. З-під землі з’явилася кістка, потім ще одна і ще. Чоловік покликав хірурга. Той одразу визначив, що це людський кістяк. Викопали практично всі його фрагменти за винятком черепа.

Про страшну знахідку повідомили голову Єзупільської селищної ради Ганну Кушнір, а вона, своєю чергою, зателефонувала до міліції. Наступного дня на місце події приїхала слідчо-оперативна группа, в тому числі й експерт-криміналіст. Зрештою, правоохоронцям можна було й не поспішати. Бо хоча в цьому випадку і йдеться про жертву злочину, але того, за який ще ніхто не відповів. Це так звані злочини комуністичної системи, як у нас заведено говорити. Хоча точніше було б сказати — конкретні докази злочинної діяльності на теренах Західної України «визволителів» зі Сходу$CUT$

Те, що людські рештки належали саме комусь з українських патріотів, ні в кого сумнівів не викликало. Бо до 1958 року на місці, де нині розташована лікарня, була тюрма. і подібні до цієї страшні знахідки тут не вперше. Ще в 1989 році на цій території провели розкопки. Місцеві люди і досі пам’ятають, яка тут була страшна катівня, і тоді змогли встановити місце, де енкаведисти закопували свої жертви. Тоді знайшли рештки 58 людей. Особи деяких з них навіть вдалося встановити. Тож коли проводили їх перепоховання вже за християнським звичаєм, у трунах, учасники траурної церемонії тримали фотографії замордованих українців. Про все це згадується у книжці «Україна в роки незалежності», яку написала беззмінний вже чотири терміни підряд селищний голова Єзуполя Ганна Кушнір.

Щоправда, нинішня страшна знахідка розташована абсолютно на протилежному місці від того, де проводилося перше масове поховання. Хоча і це нікого не здивувало. Коли Богдан Овчар показував, де він знайшов кістяк, підійшла якась літня жінка і розповіла, що коли тут будували гаражі, то робітники постійно натрапляли на людські рештки. Але єдине, що могли вони зробити в ті часи, це тихенько прикопати їх десь поруч. Ось і цей кістяк та деякі інші фрагменти теж, можна сказати, були лише присипані землею. Скільки ще тут людських кісток, тяжко сказати. Як розповідала Ганна Кушнір, коли вона запитала працівників міліції, чи проводити розкопки далі, їй чомусь сказали, що не треба. Та і голова селищної ради, і головний лікар Михайло Запухляк, і наш співрозмовник Богдан Овчар переконані, що все це місце всіяне кістками, а стіни будівель залиті людською кров’ю.

Богдан Овчар, наприклад, добре пам’ятає, що тут робилося в ті страшні часи. Він тоді ходив до школи, яка розташована неподалік від нинішньої лікарні, а тоді катівні. і не раз хлопчаками бігали дивитися, як енкаведисти звозили сюди вбитих вояків УПА, припирали тіла до стіни розташованого поряд костьолу, який тоді використовувався як склад, і зганяли жителів Єзуполя та прилеглих сіл на впізнання. Щоправда, ніхто нікого не виказував, зазначив наш співрозмовник.
А жінка, котра в той момент підійшла до нас, згадала, як одного разу привезли забиту цілу родину. Місцевий посіпака, котрий служив у в’язниці охоронцем, наказав комусь з селян закопати їх. Чоловік відмовився. Тоді посіпака накинувся на нього з матюками та погрозами, аби селянин виконував наказ. Жінка назвала нам і прізвище того «іуди». Тож, як бачимо, все залишається в пам’яті людській. Мимоволі згадується колись популярний слоган радянської пропаганди: «Ніщо не забуте, ніхто не забутий». І як би «борзописці» з табачниковської зграї не намагалися переписати нашу історію, вона сама з‘являється на світ Божий навіть з-під землі.
Мертвим і живим не затишно поряд

Міркуємо, тут все ж продовжаться розкопки і виявиться ще не одна страшна знахідка. Але в зв’язку з цим резонно виникло запитання: чи доречна на такому місці лікарня? Воно виявилося актуальним. «Як можна оздоровлювати людей там, де свого часу їх вбивали?!» — риторично запитує головний лікар Михайло Запухляк. До речі, розповідає він, свого часу з кінця ХV ст. тут був монастир отців-домініканців. При ньому костел, котрий, очевидно, становить неабияку архітектурну цінність. Не менш цінним був і монастирський архів, котрий, найімовірніше, спалили червоні «визволителі», коли влаштовували тут тюрму. Принаймні пошуки його закінчилися безрезультатно.

Щоправда, особисто Михайло Володимирович не відчуває якоїсь негативної аури в приміщенні лікарні, але деякі з пацієнтів намагалися не залишатись тут на ніч. Зокрема, він називає прізвище жительки села Побережжя Анастасії Мороз. Дівчиною вона потрапила сюди до в’язниці. Скільки років минуло, але коли знову опинилася тут, уже в лікарні, ночами чулися їй у коридорі чиїсь важки кроки — чи наглядачів, чи катів, котрі під покровом темряви виводили людей на страту. Ганна Кушнір, хоча й значно молодша, але також пригадує, що коли молодою мамою лежала в лікарні, то було їй дуже дискомфортно, навіть тривожно почувалася. і подібних до цього прикладів є багато...

Питання про перенесення лікарні постало давно. Під нове приміщення місцеві жителі виділили один із адміністративних корпусів колишнього колгоспу. Воно мало бути розпайоване між людьми, каже Ганна Кушнір, кожен би отримав якусь частку в грошовому еквіваленті. Але єзупільчани й жителі сусідніх сіл відмовилися від грошей, тільки б мати зручну лікарню. Більше того, вони готові безкоштовно працювати над її облаштуванням, допомагаючи будівельникам з ремонтом. і в разі позитивного вирішення цього питання люди справді могли б мати доволі комфортний лікувальний заклад з палатами на два місця, зазначила селищний голова.

Наскільки це важливо, свідчить лише одна цифра, яку навела Ганна Кушнір. Послугами Єзупільської кущової лікарні користується приблизно 30 тисяч населення. Свого часу тут були хірургічне відділення і пологове. Уявіть собі, як хворій людині добиратися через Івано-Франківськ до селища Лисця, де розташована районна лікарня.

Власне, розмови про нове приміщення ведуться давно. За словами головного лікаря Михайла Запухляка, вже тричі перероблявся його проект. Є повне розуміння та сприяння місцевої влади, і нині питання, як це часто трапляється, — за областю. Точніше, фінансуванням з обласного бюджету. Бо самотужки ні район, ні тим більше селище цих робіт не потягне. Щоправда, нещодавно тут побував голова обласної ради Олександр Сич, отож єзупільчани сподіваються на його допомогу.

«Свободівці» пропонують оголосити 9 травня Днем Скорботи

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 08:21:13 GMT

Фракція «свободівців» в обласній раді ініціює прийняття на черговій сесії, яка відбудеться
15 квітня цього року, звернення до громадськості, ієрархів традиційних Українських Церков, Верховної Ради, Президента України щодо відзначення 9 травня Дня Скорботи, а не Дня Перемоги. Про це повідомив голова фракції ВО «Свобода» в обласній раді Василь Скрипничук.

«У Верховній Раді України появився законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». Його автори Є. Царьков, П. Цибенко, О. Кузьмук, С. Гриневецький пропонують такі зміни: використовувати копії прапора перемоги, тобто червоного прапора, біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса і взагалі під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги. Крім цього, вони пропонують офіційний підйом 9 травня копій цього прапора на будинках, щоглах, флагштоках поряд із Державним прапором України$CUT$. Погодьтеся, цього вже не може витримати жодна порядна українська душа. і тому ми ініціюємо прийняття такого звернення», — пояснює позицію «свободівців» Василь Скрипничук. Він наголошує, що прикарпатські депутати низько схиляють голови перед десятками мільйонів українських жертв, військових і цивільних незалежно від того, в якій армії вони загинули чи жертвою якого окупанта стали — нацистського чи більшовицького, а особливу шану віддають воякам Української Повстанської Армії, які, по суті, в тій війні єдині воювали за інтереси української нації.«Свобода» розцінює намагання окремих політичних сил провести відзначення дня 9 травня «під імперськими червоними прапорами як прояв лакейського вислужництва теперішнього владного режиму перед Кремлем, що оголосив себе спадкоємцем більшовицького СРСР», поінформував Василь Скрипничук. «Свободівці» закликають усіх українців «проігнорувати блюзнірські паради» і пропонують 8—9 травня відслужити скорботний молебень за упокій душ тих мільйонів українців, які стали жертвами Другої світової війни.

Прикарпатська «Свобода» закликає обласну раду звернутися до всіх українців, ієрархів традиційних Українських Церков, Верховної Ради, Президента України з пропозицією оголосити 9 травня Днем Скорботи за мільйонами безневинно загиблих українців у минулій війні.

Забутий сквер

AndriyKinder — Fri, 15 Apr 2011 08:16:44 GMT

Івано-Франківськ – в контексті популяризації й залучення туристів – різноманітні чиновники міста й області люблять називати «європейським містом» і «воротами в Карпати». А «воротами в місто» можна вважати залізничний та автобусний вокзали, Привокзальну площу й привокзальний сквер. Адже це перше, що бачать гості Івано-Франківська, прибуваючи до нього потягами й автобусами. Вокзалу і Привокзальній площі ще пощастило, бо наприкінці 90-х років минулого століття вони зазнали реконструкції. А ось про привокзальний сквер забули$CUT$.

СКВЕР занепав, перебуває в жалюгідному, непривабливому стані, який аж ніяк не прикрашає європейський Івано-Франківськ. Тим більше напередодні ювілейної 350-ї річниці з часу заснування міста…
Привокзальна територія досить специфічна. Тут завжди багато машин, громадського й транзитного транспорту, місцевих та приїжджих людей. Чимало кіосків, біля яких процвітає й несанкціонована торгівля.
Сюди немов магнітом притягує батярів, злодюжок, пияків, жебраків, бездомних. У літню пору вони влаштовують собі нічліг просто неба саме у привокзальному сквері, який перетворюється на розсадник бруду й антисанітарії.
З двох боків його оточують так звані кафе «На гребені хвилі», міні-маркет «Христина», до роботи яких у міської влади є чимало претензій. Але схоже, що навести з цим всім порядок ні владі, ні міліції наразі не під силу.
Ніяк не дійдуть руки й до впорядкування привокзального скверу. Зрештою, від нього залишились хіба лиш назва і кругла клумба. Зараз це радше територія між Привокзальною площею й вулицями Гаркуші та Лепкого з центральною алеєю, чотирма бічними проходами і двома витоптаними стежками, без жодної лавочки, зате з кількома поламаними урнами для сміття, яку ще не встигли забудувати під час «будівельного буму» кінця 1990-х – початку 2000-х років.
Хоча саме тоді ця територія мала шанс на впорядкування і перетворення на повноцінний сквер, який міг би (і мав би) стати ще одним місцем відпочинку для гостей та мешканців міста, ще однією візитівкою Івано-Франківська.
Під час реконструкції залізничного вокзалу й Привокзальної площі його начебто мали впорядкувати коштом залізниці. Однак до приїзду на урочисте відкриття відреставрованого приміщення вокзалу тодішнього президента Леоніда Кучми зробити цього не встигли. А потім про привокзальний сквер вже взагалі не згадували.
Зрештою, як і про інші сквери, які не потрапили під реконструкцію центральної частини міста 1999-2004 років. Хоча й планувалось, що стару тротуарну плитку, зняту під час реконструкції з так званої «стометрівки» на вул. Незалежності, якраз і використають на мощення алей скверів.
Новообрана міська влада на чолі з Віктором Анушкевичусом теж декларувала прагнення впорядкувати міські сквери. Шість з них мали докорінно змінити свій вигляд до кінця 2007 року.
У повноцінний сквер тоді планували перетворити й засаджену кущами та деревами територію на розі вулиць Гетьмана Мазепи і Гординського. Широко обговорювалось й дискутувалось питання комплексної реконструкції так званого «острівця закоханих» на міському озері, де в подальшому могли б відбуватися урочисті церемонії реєстрації шлюбів.
В рамках благоустрою занедбаних скверів тут мали з’явитися не лише нові лавочки й урни для сміття, але й прикраси – різні декоративні скульптури з каменю чи металу. Але не склалося. Підприємці виклали новою тротуарною плиткою лише маленький скверик на розі вулиць Гетьмана Мазепи і Кривої. Решта скверів й досі перебувають у занедбаному стані.
Щоправда, ідея з впорядкуванням малих скверів з плином часу, як це, на жаль, буває, остаточно не вмерла. Ще один шанс на впорядкування кілька скверів одержали напередодні 350-ліття Івано-Франківська.
Зокрема, до 2012 року планують не тільки завершити реконструкцію Центрального міського парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка, а й впорядкувати парк Воїнів-інтернаціоналістів, сквери на вулицях Шухевичів, Грюнвальдській та Страчених, де встановлять символічний камінь на місці першої української церкви 1601 року, влаштувати пішохідну алею між вулицями Вірменською й Шпитальною.
А ось привокзальний сквер і до цього переліку не потрапив. Догляд за ним полягає лише в систематичному прибиранні дорожнім ремонтно-експлуатаційним управлінням 6200 квадратних метрів площі. Газони і клумбу скверу впорядковує «Зелене господарство», а прилеглу територію обслуговує ЖЕО №9. Як вони з цим справляються, можуть побачити не лише мешканці Івано-Франківська, але і його гості…