The Beatles («Бітлз») - легендарна британська рок-група з Ліверпуля: Джон Леннон (ритм-гітара, соло-гітара, клавішні, бубон, маракаси, бас-гітара, губна гармоніка, вокал), Пол Маккартні (бас-гітара, клавішні, ударні, гітара, вокал), Джордж Харрісон (соло-гітара, ритм-гітара, сітар, бубон, клавішні, вокал), Рінго Старр (ударні, ритм-гітара, бубон, маракаси, коубелл, бонги, клавішні, вокал) . Також в різний час у складі групи виступали Піт Бест (ударні, вокал), Стюарт Саткліфф (бас-гітара, вокал) і Джиммі Нікол (ударні). Після розпаду групи, що стався в 1970 році, кожен з її учасників почав сольну кар'єру. Навесні 1956 року Джон Леннон (1940-1980) вперше почув пісню «All Shook Up» Елвіса Преслі, яка, за його словами, означала кінець всієї колишньої його життя. До того часу Джон грав на губній гармоніці та банджо. Тепер він став освоювати гітару. Незабаром разом з товаришами по школі він заснував групу «The Blackjacks», через тиждень перейменовану в The Quarrymen, названу так на честь їхньої школи, Quarry Bank. Куоррімен грали скіффл - британську різновид аматорського рок-н-ролу і намагалися бути схожим на тедді-боїв. Влітку 1957 року Леннон під час одного з перших концертів Куоррімен познайомився з 15-річним Полом Маккартні, який вразив Джона знанням акордів і слів останніх новинок рок-н-ролу і тим, що він явно був краще розвинений музично (Пол також грав на трубі і фортепіано). Навесні 1958 року для епізодичних виступів, а з осені - постійно до них приєднався друг Пола, Джордж Харрісон (1943-2001). Саме ці троє стали основним кістяком групи, для решти ж учасників Куоррімен рок-н-рол був тимчасовим захопленням, і незабаром вони відпали від колективу. Quarrymen епізодично грали на різних вечірках, весіллях, громадських заходах, але до справжніх концертів і записів справа не доходила (правда, в 1958 році за свої гроші вони з цікавості записали платівку з двома піснями); кілька разів учасники розходилися (так, у Харрісона деякий час існувала своя група). Леннон і Маккартні, надихнувшись прикладом Бадді Холлі і Едді Кокрана (ті не тільки співали, але й самі грали на гітарах і самі складали пісні, що не було повсюдною практикою музичної індустрії того часу), стали разом писати власні пісні, при цьому вони вирішили давати їм подвійне авторство за аналогією з американськими авторськими колективами начебто Лейбер і Столлер. Наприкінці 1959 року в групу увійшов художник-початківець Стюарт Саткліфф, з яким Леннон познайомився в своєму арт-коледжі. Гра Саткліфф не відрізнялася великою майстерністю, що неодноразово викликало роздратування у вимогливого Маккартні. У такому вигляді склад ансамблю виявився майже завершеним: Джон Леннон (вокал, ритм-гітара), Пол Маккартні (вокал, фортепіано, ритм-гітара), Джордж Харрісон (соло-гітара), Стюарт Саткліфф (бас-гітара). Однак існувала проблема - відсутність постійного ударника, що спонукало музикантів навіть влаштовувати жартівливі конкурси, запрошуючи на сцену глядачів в якості барабанщиків. 11 лютого 1963 «The Beatles» у один прийом, за якихось 12 годин, записали весь матеріал для дебютного альбому «Please Please Me». Через три місяці після випуску однойменного синглу (22 березня) «The Beatles» нарешті випустили свій перший альбом, який 12 квітня очолив на цілих 6 місяців національний хіт-парад (нарешті з'явився). Альбом був змікшований з власних пісень групи з авторством Леннона, Маккартні і кавер-версій їхніх улюблених пісень-шлягерів, які належали знаменитим в той час виконавцям. 25 червня 1967 «The Beatles» стали першим ансамблем, виступ якого транслювали на весь світ - їх змогли побачити майже 400 мільйонів людей у всіх країнах. Їхній номер став частиною першою в світі глобальної телепрограми «Наш світ» (Our World). Виступ транслювався прямо з головної студії The Beatles на вулиці Еббі-роуд у Лондоні, під час нього була записана відеоверсія пісні «All You Need Is Love». Але після цього тріумфу справи групи пішли на спад, і чималу роль в цьому відіграла трагічна смерть менеджера The Beatles Брайана Епстайна, Померли 27 серпня 1967 року в результаті передозування снодійного. «П'ятий бітл», як називали його самі члени групи, що завідував усіма фінансовими справами і присвячував групі весь свій час, пішов з життя, йому було всього лише 32 роки. В кінці 1967 року «The Beatles» отримали перші негативні відгуки преси про свою творчість. Об'єктом для критики став фільм «Magical Mystery Tour». Основною претензією до фільму було те, що випущений він був тільки в кольорової версії, а лише деякі британці мали в той час кольорові телевізори. Саундтрек до фільму (до речі, жодних претензій не отримав) був випущений у Великобританії як міні-альбом. Остаточний розпад групи стався в 1970 році. 8 грудня 1980 Джон Леннон був убитий в Нью-Йорку психічно неврівноваженим громадянином США Марком Чепменом. У день смерті Леннон дав своє останнє інтерв'ю американським журналістам, а о 22 годині 50 хвилин, коли Джон і Йоко входили під арку свого будинку, коли він прийшов із студії звукозапису Hit Factory, Чепмен, раніше в цей же день взяв у Леннона автограф на обкладинку нового альбому «Double Fantasy», зробив п'ять пострілів йому в спину. Коли в 1994 році Пол Маккартні, Старр і Харрісон становили антологію «The Beatles», вдова Джона Йоко Воно передала їм плівки з незакінченими версіями трьох пісень, дві з яких - «Free As A Bird» і «Real Love» - музиканти допрацювали. Від третього ж довелося відмовитися, оскільки колеги покійного Леннона не зважилися дописувати строфи куплета, щоб не інтерпретувати перекручено думка Джона. За іншими відомостями, причиною відмови були сильні шуми на записі. Тим не менш, через понад 10 років Пол Маккартні зважився на сміливий крок: склав відсутні рядки і записав їх у своєму виконанні, залишивши в приспіві голос автора. Рінго Старр забезпечив партію ударних, а гітару музиканти взяли з архівних записів Джорджа Харрісона. Група «Бітлз»-запетлечена в музеї воскових фігур мадам Тюссо - у лондонському районі Мерілебон.
